Ігротерапія та корекційна робота з дітьми-аутистами

Червак Ірина, психолог дитячого садка-школи для дітей з особливостями у розвитку «Дитина з майбутнім»

Взаємодію з аутичною дитиною необхідно будувати в залежності від діагнозу та реальних можливостей самої дитини. Корекційна робота повинна вестися в декількох напрямах одночасно, серед яких одним із пріоритетних є ігрова діяльність (вміння та бажання дитини грати).

У нормі існують такі форми ігрової поведінки:

• маніпулятивна гра (дитина катає, крутить, підкидає іграшку, не звертаючи уваги на її «функції»);
• упорядкування (розкладання предметів у певному порядку – один на одного, в ряд, один в інший і т.д.);
• функціональна гра (використання предметів та іграшок відповідно за їх функцією (наприклад, причісування ляльок іграшкової гребінцем);
• символічна гра (дитина використовує об’єкт, заміщуючи ним інший об’єкт (наприклад, дитина скаче на паличці, як на коні); дитина наділяє об’єкт властивостями, якими той не володіє («У цієї ляльки брудне обличчя»), дитина відноситься до відсутнього об’єкту так, ніби він присутній («Якщо чашка порожня, грає, ніби вона наповнена водою»).

Гра дітей з РАС (розладами аутичного спектру), як правило, нефункціональна, несоціалізована, позбавлена сюжету і символічних рис, ригідна, монотонна, і складається з багаторазово повторюваних маніпуляцій з іграшками (які використовуються не за призначенням) або з неігровими неструктурованими матеріалами (палички, вода, пісок, шматочки тканини, шматки паперу).

Тому таких діток треба вчити грати, починається з розвитку предметно-ігрових дій, заснованих на особистісному інтересі дитини до тієї чи іншої іграшки або ситуації. При цьому обов’язково повинні враховуватися ігрові переваги дитини: для заняття – на перших порах береться улюблена або добре знайома дитині іграшка. Дорослий пропонує дитині здійснювати предметно-ігрові дії по наслідуванню, неодноразово повторючи їх і супроводжуючи мовними коментарями. В подальшому дія з іграшкою переходить до сюжетно-відтворювальної гри. Для становлення сюжетної гри дітей навчають грати спочатку поруч з партнером, а потім разом зі своїм однолітком. Лише поступово дітей в ході гри об’єднують у мікрогрупи.

Гра дітей в колективі тісно пов’язана з їх уявленнями про взаємини між людьми. Тому необхідно постійно формувати і збагачувати уявлення дітей про роль кожного члена сім’ї, про способи спілкування людей між собою. Гра виховує соціально прийнятні норми взаємин між людьми, навчає підпорядковувати свою поведінку вимогам ситуації і нормам моралі.

В ході подальшого навчання ці уявлення збагачуються знаннями дітей про різні професії, про значущість кожної професії для людського суспільства.

Робота з аутичними дітьми починається з самих елементарних завдань:

1. Вчити дітей спостерігати за предметно-ігровими діями дорослого і відтворювати їх за підтримки дорослого, наслідуючи його діям.
2. Вчити дітей обігравати іграшки.
3. Виховувати у дітей інтерес до виконання предметно-ігрових дій по наслідуванню діям дорослих.
4. Виховувати у дітей емоційне ставлення до обігравання предмету або іграшки.
5. Виховувати у дітей інтерес до рухливих ігор.
6. Вчити дітей брати участь в інсценуваннях епізодів знайомих казок.
7. Вчити дітей грати поруч, не заважаючи один одному.

У роботі з аутичними дітьми я користуюся елементами таких перевірених програм:

• “More Than Words” («Більше, ніж слова»), згідно з якою, дитина спілкується не тільки за допомогою слів. Існує багато шляхів взаємодії, різного ступеня відповідних соціальних норм. Однак все, що дитина робить, навіть хитання, бігання туди-сюди або рухаючи своїми пальцями перед своїм обличчям, повідомляє щось про нього, навіть якщо це ненавмисне спілкування.
• RDI (Relationship Development Intervention) перша систематизована програма втручання, спеціально призначена для допомоги дітям, які зазнають труднощів, що не дозволяють їм досягти вміння будувати відносини природним чином. З її допомогою діти отримують приклади того, що соціальні відносини можуть приносити радість і позитивні емоції.
• Соціальні історії, відомі також під назвою «сценарії з життя» [Social Scripts]. З їх допомогою діти долають невміння усвідомлювати почуття, точки зору або плани інших людей.

Як ігротерапевт у своїй роботі за основу я взяла авторську програму Екжанова Е.А., Стребелева Е.А. «Корекційно-розвивальне навчання і виховання. Програма дошкільних освітніх установ компенсуючого виду». Але, з огляду на індивідуальність і особливості розвитку кожної дитини, дана програма адаптується і потребує коригування щодо потреб і звичаїв кожної. Це стає можливим завдяки невеликій кількості дітей і злагодженій роботі педколективу та психологів.

У роботі з дітьми я намагаюся дотримуватися заповідей Марії Монтессорі:

• Ніколи не чіпай дитини, поки вона сама до тебе не звернеться (в будь-якій формі).
• Ніколи не говори погано про дитину, ні при ній, ні без неї.
• Концентруйся на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому буде залишатися все менше і менше місця.
• Будь активний у підготовці середовища. Демонструй постійну педантичну турботу про нього. Допомагай дитині встановлювати конструктивну взаємодію з ним. Показуй місце кожного розвивального матеріалу та правильні способи роботи з ним.
• Будь готовий відгукнутися на заклик дитини, який потребує тебе, завжди прислухайся і відповідай дитині, яка звертається до тебе.
• Поважай дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її, але негайно твердо зупиняй будь некоректне використання матеріалу і будь-яку дію, яка загрожує безпеці самої дитини або інших дітей, її розвитку.
• Поважай відпочиваючу або наглядаючу за роботою інших, або розмірковуючу про те, що вона робив або збирається робити дитину. Ніколи не клич її та не змушуй до інших активних дій.
• Допомагай тим, хто шукає роботу і не може її обрати.
• Будь невпинним, повторюючи дитині презентації, від яких вона раніше відмовлялася, допомагаючи дитині освоювати раніше неосвоєні, долати недосконалість. Роби це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю і тишею, милосердям і любов’ю. Зроби свою готовність допомогти очевидною для дитини, яка знаходиться у пошуку, і непомітною для тої дитини, яка вже все знайшла.
• Завжди в поводженні з дитиною використовуй кращі манери і пропонуй їй краще в тобі та найкраще з того, що є в твоєму розпорядженні.