Каністерапія (від лат. «Canis» – собака) є одним з видів лікування та реабілітації людини за допомогою спеціально відібраних і навчених собак під наглядом кваліфікованих фахівців. Внаслідок економічної доступності даного виду терапії та високого рівня соціальної поведінки використовуваних при цьому тварин, каністерапія є одним з найбільш затребуваних видів пет-терапії. Собаки мають деякі властивості, подібні з людськими: емоційність, здатність виражати свої переживання діями, звуками, мімікою, реакцією на комунікативні ініціативи людини. Крім того, вони легко навчаються вербальним командам й охоче їм підкоряються.
Каністерапія часто використовується як психотерапевтична методика, що сприяє розвитку розумових й емоційних здібностей, поліпшенню рухових функцій та моторики. Також метод може використовуватися для посилення ефективності розвитку особистості під час корекції, реабілітації та соціальної адаптації дітей з особливостями розвитку. Спілкування з чотириногими створіннями знижує тривожність, підвищує загальну особистісну адаптивність, і таким чином сприяє корекції аутизму. Навіть на відстані спостереження за собаками та спілкування з ними допомагають відновити людині душевний комфорт, можуть бути причиною зникнення нападів мігрені й істероидного стану.
Позитивні терапевтичні властивості при спілкуванні людини з тваринами були відомі ще за часів Гіпократа, про що свідчать збережені документи, твори мистецтва та дані розкопок археологів. У Стародавній Греції та Єгипті близько 3 тис. років тому були виявлені здібності собак справлятися з різними людськими недугами. Однак саме поняття «терапії за участю тварин» (або пет-терапії) було вперше сформульовано американським фахівцем в області дитячої психіатрії Борисом Левінсоном у 1960 році. Під час прийомів він зауважив, що присутня на сеансах власна собака викликає у маленьких пацієнтів позитивні реакції. З тих пір метод лікування, що містить у собі й спілкування з тваринами, зокрема з собаками, набув широкого поширення на Заході.
Спілкування з собаками може позитивно впливати на людину у момент кризового стану, заспокоювати та розслабляти. При цьому знижується почуття самотності та поліпшується процес соціалізації. Тварина може надати допомогу людині, нормалізувати стресову ситуацію, в яку та потрапила, особливо відчуваючи нестачу соціальної підтримки.
Заспокоєння та мобілізація уваги – ці ефекти найбільш часто застосовуються у роботі з дітьми, що мають труднощі з концентрацією уваги або гіперактивністю. Дослідження у школах показали, що тварини здатні захоплювати й утримувати увагу дітей, направляючи її назовні, що зменшувало збудження й агресію. Спостереження за взаємодією собак і дітей з синдромом Дауна показали, що живі собаки були більш стійким об’єктом уваги, ніж штучні.
Для каністерапії підійде не будь-яка тварина. В даний час каністерапевти віддають перевагу видам, що відрізняється доброзичливістю та рівністю характера. На сьогоднішній день у рамках каністерапії найчастіше використовуються лабрадори, ретривери, коллі, шелті, маламути. Вони досить швидко адаптуються до незнайомих людей і включаються в ігрову та терапевтичну діяльність.
Як писав Костянтин Паустовський: “У нас ще немає слова, яке б могло висловити одночасно самовідданість, сміливість і розум – це все чудові якості, якими володіє собака”. Однак якщо спробувати це зробити, то, мабуть, цим словом буде “любов”. Саме ця любов, яку дарує собака господареві, безумовним і природним чином, може в рамках каністерапії протистояти хвороботворним стражданням і страхам.
Comments are closed