«Аутизм», «розлад аутистичного спектра», «аутистичний спектр», «дитячий аутизм»… Як батькам не потонути у морі незрозумілої термінології та коректно визначати стан дитини? І чи можна зупинитися на одному, самому точному, визначенні?
Що таке розлад аутистичного спектра (РАС)
Аутизм – «побутова» назва цілого ряду станів, які у медицині класифікують як розлад аутистичного спектра (скор. РАС).
Розлад аутистичного спектра визначається не як захворювання, а як порушення роботи мозку дитини, в результаті якого вона страждає серйозними комунікативними та поведінковими проблемами. Стан характеризується тріадою, згідно з якою медики й визначають наявність порушення:
- Відсутність прагнення та здатності підтримувати соціальну взаємодію. Дитина з аутизмом не схильна до усамітнення, але проявляє нездатність до встановлення соціальних контактів. Малюки з РАС не ініціюють спілкування як з дорослими, так і з однолітками.
- Вузькість, обмеженість інтересів. Діти з РАС схильні «зациклюватися» на певному занятті, грі, предметі. Наприклад, патологічна «любов» до незвичайних предметів, їх сортування. Така ознака може виражатися й у прагненні дивитися один і той самий мультик, слухати як мама у 1000-й раз читає одну й ту ж казку.
- Стереотипність поведінки. Малюків з розладом аутистичного спектра часто можна визначити по здійсненню регулярних «дивних» дій або ритуалів. Наприклад, сідати на диван тільки з правого боку або перед ранковим умиванням поплескати в долоні.
Через різноманітність симптоматики та вираженості ключових і супутніх симптомів, діти з діагнозом відрізняються один від одного. Розлад аутистичного спектра – це назва для комплексу проявів стану психомоторики конкретної дитини. Таким чином, у кімнаті з 5 малюками не буде двох, у яких би діагноз проявлявся однаково.
Види розладів аутистичного спектра
Сучасні редакції медичних класифікаторів по-різному класифікують РАС. В американському класифікаторі DSM-5 під РАС розуміють 4 стани:
- аутистичний розлад;
- синдром Аспергера;
- дитячий дезінтегративний розлад;
- первазивний розлад розвитку без додаткових уточнень.
До 2019 року у Міжнародній класифікації хвороб (МКБ-10) РАС відсутній взагалі. Замість нього до самостійних діагностичних одиниць відносили:
- дитячий аутизм;
- атиповий аутизм;
- синдром Ретта;
- синдром Аспергера.
Нова редакція МКБ-11 (2019 рік) вже включає поняття РАС, яке ділиться на підтипи за критеріями інтелектуального та мовного розвитку:
- без зниження рівня інтелектуального розвитку та без/з легкою формою порушення функціональної мови – дитина володіє нормотиповим рівнем інтелекту згідно віку та не має мовних порушень, або вони спостерігаються у легкій формі;
- зі зниженням інтелектуального розвитку та без/з легкою формою порушення функціональної мови – у дитини спостерігаються серйозні інтелектуальні порушення при збереженні мови або легкої форми її порушення;
- без зниження інтелектуального розвитку та з порушеннями функціональної мови – дитина володіє нормотиповим рівнем інтелекту згідно віку при серйозних мовних порушеннях;
- зі зниженням інтелектуального розвитку та з порушеннями функціональної мови – у дитини спостерігаються інтелектуальні порушення при серйозних мовних порушеннях;
- без зниження інтелектуального розвитку та з повною відсутністю функціональної мови – дитина володіє нормотиповим інтелектом згідно віку, але не розмовляє;
- зі зниженням інтелектуального розвитку та при повній відсутності функціональної мови – у дитини спостерігаються інтелектуальні порушення та відсутність мовлення;
- інша уточнена форма РАС;
- неуточнена форма РАС.
Термінологічна точність і види розладів аутистичного спектра важливі у медичному середовищі при діагностуванні. Однак для батьків незрозумілі слова та систематизації не мають особливої цінності, адже на сценарій та прогноз не впливають – часто діти з атиповою формою аутизму або з синдромом Аспергера мають рівні шанси на соціалізацію при правильному корекційному втручанні.
Причини появи РАС
Питання про причини виникнення розладів аутистичного спектра дискутується у медичній спільноті. Медикам ще тільки належить розібратися у цьому питанні та назвати світу конкретні причини РАС у дітей.
Однак більшість вчених сходяться у тому, що це вроджений стан. На його появу впливають як генетичні та хромосомні мутації, так і фактори навколишнього середовища. РАС не можна ніде заразитися або отримати як побічний ефект після щеплення, як багато хто помилково вважає.
Однак є ряд чинників, які збільшують ризик народження дитини з розладом:
- вік батьків – чим старше, тим вище шанси народити малюка з РАС;
- у родині вже є родич з РАС;
- важкі захворювання матері під час вагітності.
Але наявність цих передумов не “гарантує” народження “особливої” дитини. Є маса прикладів сімей, які входять до групи ризику, але народили нейротипових дітей.
Ознаки розладу аутистичного спектра
Поставити діагноз РАС компетентний тільки лікар, але уважні батьки можуть побачити недобре ще у ранньому дитинстві. Як розпізнати порушення?
На можливу наявність стану вказують симптоми РАС:
- малюк рідко посміхається та майже не відгукується на своє ім’я;
- рідко проявляє інтерес до яскравих іграшок та предметів, мало рухається;
- не проситься на ручки до батьків і не реагує пожвавленням, коли його беруть дорослі;
- малюк не гулькоче, а якщо плаче, то це схоже на беземоційні монотонні звуки;
- дитина не дивиться в очі при прямому контакті, а при спілкуванні здається, що не чує, що говорять.
Підкреслимо, що симптоми або «дивацтва» дитини не свідчать, що у малюка 100% РАС. Це дзвіночок про те, що батькам слід звернутися до лікаря та провести комплексне обстеження улюбленого малюка.
Ознаки розладу аутистичного спектра у дітей після 2-х років значно інтенсивніші. І якщо у ранньому дитинстві «дивацтва» можна було списати на некомпетентність і незнання норм розвитку батьками, особливо, якщо мова йде про первістка, то у 2-3 роки не помітити “не-норму” вже неможливо:
- дитина «застрягає» на конкретних процесах – може монотонно стукати палицею по землі або смикати деталь іграшки/предмета;
- мова складається з окремих слів, які рідко комбінуються у речення, а частіше дитина просто мовчить;
- спочатку малюк заговорив, але потім «замовк»;
- малюк може бездумно повторювати слова, сказані дорослим, що не дозволяє побудувати елементарний діалог;
- відсутнє прагнення наслідувати дорослим;
- міміка практично не використовується;
- дитина не демонструє стан – ні почуттів, ні емоцій, ні болю;
- не ініціює соціального контакту ні з дорослими, ні з дітьми;
- нервує через дотики – приймання ванни або зміна одягу сильно засмучують та виснажують.
Після 3-х років основні ознаки розлади аутистичного спектра зберігаються, але на перший план виходять соціальні проблеми. Діти з РАС демонструють відчуженість і прагнення залізти у «хатинку»:
- дитина не ініціює спілкування з іншими дітьми, важко підтримує дружбу, тому частіше грає на самоті;
- спроби долучити до загального заняття, наприклад, у дитячому садку викликають відторгнення або істерику;
- не проявляє емоцій і не розуміє почуттів інших, що ускладнює спілкування;
- сприймає інших людей і тварин як об’єкти або предмети, тому не проявляє емпатію, співчуття та жалість;
- не розуміє абстрактних понять, є труднощі з уявою та фантазією;
- проявляє гіперчутливість до окремих звуків і сенсорних подразників;
- погано розуміє причинно-наслідкові зв’язки та норми поведінки, тому часто не відчуває небезпеки – наприклад, вибігає на дорогу всупереч забороні батьків.
Слід пам’ятати, що розлад, якщо вже є, не зникає з віком, а прогноз залежить від часу, коли розпочато корекційні заходи. Тому якщо дитина у 3 роки не сказала ні слова – це ознака відхилення від норми, а не «давайте ще рік почекаємо, раптом розговориться».
Діагностування РАС
Діагностування РАС у дитини – компетенція психіатра. В Україні, як правило, діагноз ставиться у віці близько 3-х років. Однак досвідчений лікар побачити та визначити, наприклад, «аутистичну поведінку» може набагато раніше. Це важливо розуміти батькам, адже раннє втручання підвищує шанси на успішну корекцію. У медичній практиці Ізраїлю, наприклад, займатися з «особливими» дітьми починають до 2-х років. Результати подібної практики не просто дивовижні, а включають країну в рейтинг найбільш успішних у «лікуванні» РАС.
Спеціального тесту або аналізу на РАС немає. Психіатри при діагностуванні спираються на розповіді батьків і власні спостереження, а висновки роблять за соціальними та поведінковими показниками. Для цього використовують опитувальники встановленого зразка. Наприклад, різні оцінювальні шкали дитячого аутизму.
Також медики проводять ряд додаткових досліджень для виявлення мозкових дисфункцій – УЗД, ЕЕГ – і враховують висновки вузьких фахівців (психологів, отоларингологів, генетиків, неврологів тощо). Важливо спостерігати «особливу» дитини у різних лікарів та обстежувати систематично, адже такі діти не скажуть «болить» або «турбує тут», а імунітет у порівнянні з нейротиповими від природи слабкіше.
Корекція розладу аутистичного спектра
Аутизм – це назавжди. Допомога дітям з РАС полягає не в чарівних ліках, яких ще не винайшли, а у часі та правильній корекції. Поліпшити життя й адаптувати дитину до соціуму батьки можуть у співпраці з медиками та корекційними педагогами, психологами, логопедами. Чим раніше, тим краще! Як помітили «особливість», так відразу на комплексну корекцію. Це зажадає довгих років і старанності, але фахівці навчать дитину:
- спілкуватися з іншими дітьми, слухати, розуміти їх емоції та виражати свої;
- розмовляти зрозумілою мовою та доносити свої думки;
- грати у колективні ігри, робити щось разом з іншими;
- навичкам самообслуговування – наприклад, чистити зуби або розчісувати волосся без нагадування;
- при необхідності лікар призначає ліки.
Розлад аутистичного спектра, «лікування» якого полягає у навчанні правильній поведінці, рідко потребує пігулок. Але іноді їх призначають, щоб впоратися з наслідками тієї чи іншої поведінки. Як правило, використовують седативні препарати, рідше нейролептики, але тільки під наглядом лікаря у крайніх випадках, та не в як лікування РАС у дітей, а вплив на супутні аутизму хвороби (харчові алергії, порушення роботи шлунково-кишкового тракту тощо).
Навчання дітей з розладами аутистичного спектра
Одне з головних питань, яке хвилює батьків «особливих» дітей – чи здатна дитина навчатися та, якщо так, то як проходить навчання дітей з розладами аутистичного спектра?
Дослідження в області РАС доводять, що більшість аутичних дітей мають середні або вище за середні показники IQ. Тому проблеми з навчанням виникають лише у разі тяжких станів, наприклад, при синдромі Ретта.
Однак слід розрізняти формування соціально-побутових навичок та академічне навчання. Річ у тім, що освоєння соціально-побутових навичок – це база для подальшого отримання знань у школі. Адже проблема дітей з РАС не в тому, що їм не вистачає інтелекту освоїти програму садка або школи, а в тому, що невміння впоратися з надмірним для себе сенсорним навантаженням плюс відсутність навичок саморегуляції відривають від занять. Тому головним завданням батьків і педагогів є навчання навичкам самообслуговування та соціальної поведінки.
Шлях України до інклюзії передбачає право кожної дитини навчатися у звичайних школах і садках. Але такий підхід не слід сприймати як необхідність будь-що посадити «особливу» дитину за парту з нейротиповою. Дитина повинна бути готова! Потрібна правильна дошкільна підготовка, щоб навчання у колективі не перетворилося на катування для неї самої та для інших дітей. Щоб отримати такі результати у садочку «Дитина з майбутнім» або проконсультуватися, звертайтеся до професіоналів.
Comments are closed