Фольклор – одне з найбільших надбань кожного народу. У ньому переплітаються багатовіковий досвід, елементи віри, міфів і способу життя. Багато фахівців, які працюють з дітьми, намагаються достукатися до кожного з них і розвинути необхідні для дитини здатності, звертаючись до народної творчості.
Фольклорні ігри, засновані на фольклорних мотивах, знайшли Свій підхід гри і до дітей з аутизмом. Способом гри кожна дитина поступово вчитися звертати увагу на інших, виходячи таким чином за межі свого маленького світу.
«Для ігротерапевта дуже важливо доторкатися до фольклору, – каже московський педагог Центру «Наш сонячний світ», ведучий ігрових фольклорних гуртів Ігнатій Різдвяний. – І не важливо, яким чином він буде це робити – співати, танцювати, або і те, й інше».
Ігнатій пояснює, що такі заняття позитивно впливають на всіх дітей, в тому числі й на дітей-аутистів. Спеціаліст докладно розповідає, який позитивний відгук фольклорні ігри мають у особливих діток, називаючи такі складові:
- розвиток здатності наслідування;
- розвиток крупної та дрібної моторики;
- прийняття досвіду – відтворення фрагментів пісень, потішок, пестушок. Дуже важливо, коли потім дитина згадує, що в таку гру він вже грав, що таку пісню вже чув;
- поліпшення уваги та концентрації – коли дитина може утримувати увагу не кілька секунд, а вже, наприклад, більше хвилини. Це означає, що вона присутня у грі більш тривалий час і звертає увагу на інших дітей, намагається будувати комунікацію. Він зауважує іншу дитину, яка з ним взаємодіє;
- розширення словникового запасу, зверненої мови – дитина стає більш уважною, пам’ятає про всіх учасників ігрової групи та може до них звернутися;
- вибудовування схеми тіла – діти розуміють, де у них руки, де ноги, можуть виконувати складні рухи;
- розвиток внутрішнього гальмування. Ця якість відіграє важливу роль у процесі навчання та вдосконалення поведінки. Вона означає, що не завжди потрібно відразу діяти, десь необхідно трохи зачекати. Цьому можна навчитися саме завдяки ігровим заняттям.
«У нас діти маленькі, тому не всі ігри прийнятні, – ділитися ігротерапевт школи-садка «Дитина з майбутнім» Марина Карапетова. – Багатьох дітей на даному етапі я намагаюся навчити взаємодіяти з іграшками – звертати на них увагу, торкатися до них, пробувати грати. Тобто, ми починаємо з елементарного – повзаємо разом, катаємо машинку, кидаємо м’ячик, годуємо ляльок. Вже потім, коли дітки стають більш сприйнятливими, їх можна задіяти у гру. Коли дитина грає у команді, у неї розвиваються терпіння, почерговість, відчуття підтримки та взаємодопомоги».
«Бажано, щоб у батьків особливих діток теж було своє «домашнє» завдання, – додає Ігнатій Різдвяний. – Воно полягає в елементарному – займатися з дітьми, використовуючи потішки та пестушки, тобто прививати дитині те, що вже створено народом і пройшло перевірку часом».
Джерело: likar.info
Comments are closed