Корекція затримки мовного розвитку

Ледве дізнавшись про майбутнє поповнення, батьки мріють обійняти малюка, надіти веселі шкарпетки, розповісти казку та почути перші «мама» й «тато». 

Дитина народилася, росте і розвивається, але довгоочікуваних слів дорослі не чують. Знайомі просять не хвилюватися, мовляв, «підросте та заговорить», мудрі родичі вимагають організації медичного консиліуму з порятунку малюка, а інтернет-поради суперечливі та викликають замішання. Як бути та хто правий?

Що таке затримка мовного розвитку (ЗМР)

Затримка мовного розвитку (ЗМР) – це термін, який використовується для позначення запізнення в освоєнні дитиною мови щодо вікової норми. Діти із затримкою мовного розвитку пізніше починають розмовляти, розуміти сказане та усвідомлено спілкуватися з іншими. Якщо у 2 роки малюкові належить говорити прості слова («баба», «дай», «ні» та інше), а 3-річному – зв’язні і осмислені речення, але цього не відбувається – це привід насторожитися. 

Затримка мовного розвитку, діагноз рівня логопедії та неврології, являє собою комплекс мовних порушень. До них відносяться:

• затримки у формуванні звуків відповідно до віку;
• зменшений або відсутній словниковий запас;
• відсутність досвіду зв’язного мовлення та побудови граматично правильних фраз та речень. 

Якщо правильне та своєчасне формування мовних навичок у дитини затримується, це призводить до порушень соціального та психічного розвитку. Комунікативні труднощі доставляють багато клопоту не лише батькам, яким складно розуміти дитину і спілкуватися з нею, а й призводить до соціальної ізоляції, адже з таким малюком не грають однолітки. 

Подібна картина у дітей 2-5 років призводить не тільки до недорозвиненості комунікативних навичок, а й до відсутності навичок емоційної і поведінкової саморегуляції, розвитку необхідних нейронних зв’язків. Відповідно, затримка негативно впливає на пам’ять, уяву та когнітивні здібності, погіршує взаємодію півкуль мозку й т.д. 

Отже, ЗМР у дітей передбачає і діагноз ЗПР – затримку психічного розвитку, тому діагноз «затримка психомовного розвитку дітей», або ЗПМР – більш коректний.  

За статистикою, ЗМР зустрічається у 10% дітей. Також відомо, що частіше страждають хлопчики – у 4 рази більше у порівнянні з дівчатками.

 Види та ступені ЗМР

ЗМР буває 2-х видів – порушення усного та писемного мовлення різної етіології. Затримка усного мовлення має 2 форми – порушення зовнішнього та внутрішнього оформлення мови. 

Порушення зовнішнього, або фонаційного оформлення усного мовлення:

• афонія, дисфонія – голосовий розлад через патології мовленнєвого апарату;
• браділалія (темпова затримка мовного розвитку) – надмірно повільний мовний темп;
• тахілалія – надмірно швидкий темп;
• логоневроз – порушення темпоритмів через судомну готовність мовленнєвого апарату;
• дислалія – порушення вимови звуків, але слух і мовленнєвий апарат збережені;  
• ринолалія – порушення голосового тембру через дефекти мовленнєвого апарату;
• дизартрія – неправильна вимова через недостатність інервації мовленнєвого апарату.

Порушення внутрішнього, або структурно-семантичного оформлення мови:

• алалія – мовлення немає або присутня мовна недорозвиненість через ураження ділянок головного мозку, що відповідають за формування мови;
• афазія – через ураження головного мозку мова втрачена повністю або частково; 
• дисграфія – дефект письмової мови;
• дислексія – дефект читання.

У Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКБ-10) ЗМР представлена окремою одиницею під загальною назвою «Специфічні розлади розвитку мови та мови» (F-80). До групи включені патології:

1. F80.0 – специфічний розлад мовної артикуляції.
2. F80.1 – розлад експресивної мови.
3. F80.2 – розлад рецептивної мови.
4. F80.3 – придбана афазія з епілепсією (Ландау-Клефнера).
5. F80.8 – інші розлади розвитку мови та мовлення.
6. F80.9 – мовленнєвий розлад без додаткових уточнень.

Також медики виділяють 4 стадії тяжкості ЗМР (логопедична класифікація) – від першої або легкої (коли порушення видно тільки фахівцеві та малопомітні оточенню, навіть батькам) до важкої або четвертої, при якій дефекти видно неозброєним оком або мова відсутня в принципі (груба затримка). 

Причини затримки розвитку мовлення у дітей

Затримка мовного розвитку у дітей виникає з 2-х причин:  

1. Медичні причини – комплекс патологічних процесів у мозку, що виникають або в процесі внутрішньоутробного розвитку плода, або у ранньому дитинстві. До перших відносять: внутрішньоутробна гіпоксія, асфіксія, гіпотрофія, важкі інфекційні захворювання матері під час вагітності, недоношеність. До групи захворювань раннього віку потрапили: систематичні інфекційні захворювання дитини, менінгоенцефаліт, енцефалопатії тощо. 

У список медичних причин також відносять фізіологічні патології – наприклад, туговухість, при якій мовлення формується наслідуванням, а не можливістю почути звук. Крім фізичних, на ЗМР впливають й особливості роботи головного мозку дитини. Так, якщо малюк не може визначитися з домінантною рукою (правша чи лівша), то і формування мовлення затримується через невизначеність, яка півкуля є провідною. 

Також медики не виключають і генетичні фактори й причини ЗМР, що впливають на ймовірність розвитку патологічних мовних процесів. Наприклад, якщо хтось із батьків заговорив пізно, то ймовірність пізнього мовлення у дитини підвищується багаторазово. 

2. Соціальні причини – комплекс факторів навколишнього середовища, які негативно впливають на становлення мови у дитини:

• педагогічна занедбаність – дорослі не займаються розвитком дитини, малюк росте сам по собі «як трава»;
• відсутність спілкування у сім’ї – патологічний патерн, при якому сімейні розмови, якщо і виникають, то мають формальний характер; 
• гіперопіка – надмірна турбота про дитину, при якій у малюка немає потреби «напружуватися», вчити слова і говорити;
• переїзд в іншу країну – якщо в період активного формування словникового запасу рідною мовою малюк потрапив в іноземне середовище, ймовірність ЗМР підвищується;
• гаджети, які пропонують дитині на живу, а механічну мову в іграх, сюжетах, мультфільмах без спонукання до повторення;
• тривала «пристрасть» до материнських грудей або пипки, що призводить до неправильного прикусу та до постійної «зайнятості» мовленнєвого апарату (як навчитися говорити з повним ротом?)

Як визначити затримку мовного розвитку

Сьогодні кількість дітей з ЗМР вище у порівнянні з минулим десятиліттям через «моду» до 3-річного віку не звертати на мову дитини ніякої уваги. Деякі батьки переконані, що цим займатися не варто – мова сама якось з’явиться. Подібне «потурання» тягне за собою «несподіванку», коли дорослі «раптом» розуміють, що 4-5-річна дитина не вміє розмовляти. Як цьому запобігти?

Норма розвитку мовлення у дітей 1-3 років: 

• 1,5-2 місяці – малюк гулить;
• 4-5 місяців – лепече;
• 7,5-8 місяців – намагається вимовляти слова;
• 9-12 місяців – перші слова (9-10 місяців – дівчатка, 11-12 місяців – хлопчики);
• 1 рік – розуміння зверненої мови, вимова елементарних слів («мама», «дай» і т.д.);
• в 1 рік малюк показує або приносить предмет, про який говорить дорослий;
• 1-1,8 року відбувається «лексичний вибух» – дитина говорить слова, які знала раніше, але не вміла вимовляти (пасивний словниковий запас переходить в активний);
• в 1,5 року у дитини сформований вказівний жест;
• до 2 років малюк розуміє і може виконати команду дорослого, наприклад, принести кубик або покатати машинку;
• до 3 років дитина говорить фрази та речення, навіть якщо окремі слова вимовляє погано.

Вікові рамки варіативні. Допускаються «відхилення» на пару місяців у дівчаток і 4-5 місяці у хлопчиків. 

Ранні ознаки затримки мовного розвитку:

• до 1 року дитина мовчить або викрикує однотипні звуки;
• не сформований вказівний жест до 18 місяців;
• не реагує на звернені слова і вирази;
• не повторює почуте після 1,5 років;
• в 1,5-2 роки не показує названий дорослим об’єкт;
• до 2-2,5 років не сказала ні слова взагалі;
• до 3-х років не навчилася говорити прості фрази («де банан», «дай їсти»);
• в 3 роки може повторити речення з мультика, але не ініціює мовлення самостійно;
• жести та міміка замінюють усне мовлення. 

При наявності одного або декількох симптомів зі списку – потрібна діагностика. Після консультації педіатр направляє на обстеження до психіатра, невролога, психолога для уточнення причин затримки мови та до центрів для дітей із затримкою мовного розвитку, де працюють фахівці. 

Батькам слід пам’ятати, що симптоми ЗМР у дітей – це серйозно, і не відкладати на безвік проблему, яка відгукнеться здоров’ям і благополуччям дитини в майбутньому. «Виховні тренди» і позиція «підросте – розговориться» – це зручно, але небезпечно. 

Затримка мовного розвитку у дітей 2 років

Затримка мовного розвитку у дітей 3 років

Затримка мовного розвитку у дітей 4, 5 років

Профілактика затримки мовного розвитку

Щоб малюк розвивався правильно, а батьки до року почули заповітні «мама» і «тато», розвитком мови потрібно займатися з народження. Це не означає, що на місяць потрібно читати «Гамлета» і вимагати реакції на почуте – елементарних профілактичних заходів досить:

• розмовляйте з дитиною, розповідайте про те, що бачили, як пройшов день, діліться секретів;
• вимовляєте слова чітко і «по-дорослому» – ніщо так не затримує розвиток мови як сюсюкання і перекручування слів;
• співайте колискові та читайте казки з виразом і експресією;
• спонукайте дитину говорити та показувати предмети;
• не вмикайте телевізор або радіо в фоновому режимі;
• грайте в ігри, що розвивають дрібну моторику;
• робіть загальну і гімнастику артикуляції;
• регулярно показуйтесь доктору і не чекайте з моря погоди, якщо помітили проблему.

Лікування затримки мовного розвитку

Лікування ЗМР відбувається комплексно – за допомогою медичних інструментів/методів і розвивального середовища, яке забезпечують педагоги та батьки. Батькам дитини з ЗМР потрібно пам’ятати, що найкращий лікар на світі та вправи при ЗМР безсилі, якщо з дитиною не займаються вдома. 

На думку директора дитячого садка для дітей з особливостями розвитку «Дитина з майбутнім» Наталії Стручек, які б причини не передували виникненню ЗМР, розвивальні заняття з батьками – необхідна умова для формування мовлення та закріплення в повсякденному житті досягнутого з педагогами: «Бували випадки в моїй практиці, коли батькам не вдавалося слідувати рекомендаціям наших фахівців. Як правило, це призводить до того, що дитині ніде тренувати нові навички, відповідно, вони не закріплюються». 

Медичні корекційні заходи при ЗМР:

• транскраніальна мікрополяризація при ЗМР (ТКМП) – слабкий струмовий вплив на ділянки головного мозку, що відповідають за формування моторики та змісту промови;
• електроакупунктура (мікрострумова рефлексотерапія) – струмовий вплив на зони рефлексів;
• фізіотерапія, масаж язика;
• приймання медикаментів – ноотропи, вітамінні комплекси тощо.

Корекція ЗМР передбачає регулярні заняття з розвитку мовлення дітей раннього віку і правильно підібрану методику. Логопед працює над чіткістю та точністю вимови, тренуючи мовленнєвий апарат дитини. Психолог активізує пізнавальні процеси, активізує дрібну моторику, знижує тривожність та напругу малюка. Ключову роль відіграють батьки, які повинні виконувати рекомендації педагогів і створювати сприятливе середовище для розвитку мовних навичок малюка. 

Також важливо пам’ятати, що ЗМР часто супроводжують інші захворювання і патології (іноді є основним захворюванням), які вимагають втручання через безпосередність впливу на формування мовлення. Наприклад, аутизм (РАС), синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), ДЦП тощо. Таким чином, терапія ЗМР і прогноз залежать від виявлення та терапії всіх захворювань.

 Лікування затримки мовного розвитку у Києві

Якщо у дитини ЗМР – впоратися самостійно не вийде та потрібно звертатися до професіоналів.

Представленість установ, які займаються лікуванням ЗМР в Україні, широка. Однак найбільше скупчення послуг – в столиці (діагностика ЗМР в Києві, терапія, корекція). Кожна сім’я, яка зіштовхнулася з проблемою, може вибрати фахівця, лікування затримки мовного розвитку та розвивальне середовище на свій смак і гаманець.  

Дитячий садок «Дитина з майбутнім» працює з дітьми з ЗМР й успішно справляється з діагнозом малюків вже з 1 року! За консультацією звертайтеся до професіоналів.