Розвиваючий дитячий садок для дітей з особливостями розвитку “Дитина з майбутнім” – ексклюзивний корекційний заклад для дітей з раннім дитячим аутизмом (РДА), затримкою мовного і психо-мовного розвитку, гіперактивністю (СДУГ), це продумана система навчання і виховання з урахуванням індивідуальних особливостей і рівня розвитку кожного дитини.
Працюємо з 2010 року для дітей від 1 до 6 років.
«Мій син завжди був активною дитиною – з раннього дитинства бігав неначе заведений, створював хаос з нічого, постійно розмовляв і ні на чому не міг зосередитись.
А недавно я зрозуміла причину надмірної розгальмованості – лікар поставив синдром дефіциту уваги та гіперактивності.
Подруги радять терміново шукати спеціалізований садок, свекор вважає, що «немає ременя» на маленького хулігана, а у мережі безліч суперечливої інформації про розлад. Як бути та куди бігти?»
Подібні думки часто відвідують батьків, дітям яких встановили синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ). З одного боку, з’являється відчуття легкості, адже все стало на свої місця та всі нарешті зрозуміли, що з дитиною «не так й дорослим це не здається». А з іншого боку – «вистава» тільки починається, адже пускати на самоплив розлад не можна.
СДУГ, а в побуті частіше використовують просто «гіперактивність», – підступна штука, яку неозброєним оком не помітити. Більшість дітей в молодшому дошкільному віці поводяться активно – бігають, стрибають, замучують дорослих питаннями, влаштовують заворушення та ламають предмети, досліджуючи світ.
Однак деякі батьки помічають, що дитина занадто активна й, найголовніше, невпорядкована. Відсутня мета та мотивація дій, мінімальна стратегія, увага «стрибає» з однієї справи на іншу, прохання та правила залишаються непочутими, а світ крутиться навколо «забаганок» малюка. Й уважні батьки відчувають, що їх улюблений малюк відрізняється від однолітків. І в кабінеті лікаря виявляється, що це дійсно так.
На жаль, в Україні, так само як у країнах пострадянського простору, СДУГ «не люблять». Серед медиків і деяких дорослих все ще поширений міф про те, що такого захворювання не існує в природі, а «дивна» поведінка дитини – це результат педагогічної занедбаності або неправильного виховання. Однак світова медична спільнота спростовує таку позицію та доводить як факт існування СДУГ, так й ефективність спеціальних терапевтичних стратегій.
Синдром СДУГ – це порушення роботи головного мозку, що проявляється в імпульсивній поведінці, неуважності та надмірній активності. При СДУГ процеси збудження переважають над процесами гальмування. Тобто, життям і поведінкою гіперактивної дитини «керують» миттєві бажання, інтереси та потреби, а неможливість їх тут і зараз задовольнити викликає бурхливу негативну реакцію (наприклад, істерику або агресію).
«Винуватцем» служить незрілість кори головного мозку та підкіркових структур, які регулюють вміння себе контролювати та приймати вольові рішення. Тому малюки зі СДУГ абсолютно не можуть чекати або «розтягувати» задоволення, їм потрібно отримати бажане не потім, а неодмінно зараз, складно ставити цілі та досягати результатів, довести розпочату справу до логічного кінця. При цьому синдром дефіциту уваги у дітей аж ніяк не говорить про інтелектуальне відставання – гіперактивні малюки, як правило, володіють високими розумовими здібностями та високим показником IQ. Однак невміння самоорганізуватися, направити волею зусилля у потрібне річище та досягти результату не дають можливості повною мірою реалізувати весь потенціал.
Ознаки гіперактивності добре простежуються у старшому дошкільному віці – періоді активної соціалізації. На жаль, малюкам зі СДУГ легко заводити друзів, але катастрофічно важко довго підтримувати спілкування. Через мозкову незрілість вони часто псують чужі іграшки, беруть речі без дозволу, перебивають співрозмовника, не слухають інших, можуть вдарити «друга» або потрапити у «халепу». Їм складно слідувати правилам і соціальним нормам, висловлювати свої потреби прийнятним способом. Тому такі малюки частіше страждають від самотності та, відповідно, низької самооцінки – діти зі СДУГ просто не розуміють, чому з ними відмовляються дружити.
За статистикою, синдромом страждають 3-5% населення планети, й СДУГ частіше діагностують у хлопчиків у порівнянні з дівчатками – 1:3 відповідно. Примітно, що в сільській місцевості дітей зі СДУГ менше, ніж у міській. А пов’язано це з емоційним перевантаженням психіки дітей, що особливо згубно для гіперактивних, психіку яких потрібно розслабляти, а не активізувати. Йдеться про стреси, нескінченне та безконтрольне використання гаджетів, які візуально стимулюють і без того незрілий мозок дитини. У сільській місцевості діти проводять час на повітрі, у русі, задіючи всі органи чуття. До того ж інформаційні міські перевантаження теж негативно впливають на здоров’я гіперактивних дітей.
Інтенсивне навчання 3-м іноземним мовам, гурток з боксу, заняття з математики та читання, відвідування кінотеатру у суботу, а галасливого лунапарку в неділю – подібний графік, можливо, й задовольнить батьків, але здоров’я гіперактивній дитині не додасть. Тому батькам дітей зі СДУГ потрібно бути особливо уважними у виборі занять і навантаження, нехай і корисного, щоб не «наламати дров» й не привести до зриву.
Причини СДУГ науці точно не відомі. Але існує ряд факторів, які з великою часткою ймовірності можуть викликати СДУГ:
Один або кілька факторів не свідчать про те, що СДУГ у дитини неодмінно буде. Однак батькам слід бути пильними, щоб вчасно розпізнати хворобу. Як?
Якщо СДУГ у 2 роки легко переплутати з нормальним розвитком малюка на тлі, наприклад, банальної втоми або депресії матері, яка вбачає «хворобу» в дитині замість того, щоб самій просто відпочити, то «пропустити» СДУГ у 3 роки й у старшому дошкільному віці неможливо. Діти з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю відрізняються від однолітків такою поведінкою:
Важливо пам’ятати, що синдром сам по собі нікуди не зникає, а СДУГ в підлітковому віці тільки посилюється, що може призвести до сумних наслідків – втечі з дому, пристрасті до алкоголю або наркотиків, вибір поганої компанії тощо.
Синдром дефіциту уваги в міжнародному класифікаторі хвороб 11-го перегляду (МКБ-11) входить до групи нейро-онтогенетичних хвороб і представлений окремою одиницею (6А05). Основні клінічні симптоми СДУГ, або на що дивляться медики:
СДУГ – синдром, при якому тою чи іншою мірою виражені всі три компоненти. Так, є діти з підвищеною неуважністю на тлі відсутності гіперактивності та мінімальною імпульсивністю. Інші малюки страждають від імпульсивності, у третіх – всього потроху. Тип за симптоматикою визначає лікар.
Для виявлення СДУГ батькам доведеться обстежити дитину у дитячого невролога та психіатра для виявлення/виключення інших патологій, адже синдром часто супроводжується іншими розладами, наприклад, РАС. Медики роблять МРТ головного мозку, тестують (наприклад, тест на синдром дефіциту уваги МОХО, призначений для дітей та дорослих), досліджують поведінку та реакції дитини. Діагноз ставить лікар-психіатр.
На підставі інтерв’ю батьків, спостереження за дитиною та проведення спеціальних тестів лікарі роблять висновок. При цьому важливо, щоб «нетипова» поведінка зберігалася не менше 6 місяців і демонструвалася у різних умовах – як вдома та в гостях, так і в дитячому садку. Якщо малюк істерить раз на місяць або випадково зламав чужу машинку – це аж ніяк не означає, що він гіперактивний. Тому й діагноз в основному ставлять після 6 років, коли СДУГ очевидний й комплекс симптомів проявляється постійно.
Діагностика СДУГ у дітей критично важлива, оскільки від цього залежить не тільки поведінка тут і зараз, а й майбутнє дитини. Так, при недіагностованому СДУГ і, відповідно, без втручання, шансів пристосуватися «до життя серед людей» невеликий. Підлітки зі СДУГ часто хуліганять, хамлять, потрапляють у неприємності, збігають з дому, кидають навчання. Такі дорослі часто не можуть знайти себе, змінюють роботу, не засиджуються на одному місці, їм не вдається побудувати тривалих відносин, забезпечувати себе і т.д. Тому чим раніше діагностувати синдром і розпочати корекцію, тим краще.
Терапевтичне втручання СДУГ полягає у прийманні медикаментів й поведінковій терапії. Приймання ліків відкладається або не призначається лікарем при легких формах СДУГ, коли можна навчити реакціям самоконтролю. І жодна чарівна пігулка не навчить дитину прийнятної поведінки. Тому заняття для дітей зі СДУГ так важливі.
Кращою методикою, здатною продемонструвати гарні результати була й залишається поведінкова терапія. Підхід полягає у підкріпленні бажаних форм поведінки з поступовим зниженням негативних проявів.
Крім КБТ (когнітивно-біхевіоральная терапія) добре зарекомендувала себе нейрокорекція (спеціальні фізичні вправи, що позитивно впливають на мозок), метод Томатіса та біоакустичної корекції, різні ігри з піском, музична терапія, масаж.
Корекція дітей зі СДУГ має проводитися як на індивідуальному рівні (в основному психологічна допомога дітям зі СДУГ, бо такі малюки страждають від тривожності, невпевненості у собі і т.д.), так і у групах, адже саме у соціальному середовищі та взаємодії викарбовуються навички спілкування та поведінки.
Важливо пам’ятати: для досягнення та, найголовніше, закріплення результату потрібно виконувати всі рекомендації лікарів і педагогів батьками вдома. Особливість навчання дітей зі СДУГ – необхідність регулярного повторення та строгість виконання рекомендацій фахівців. В іншому випадку всі досягнення швидко зійдуть нанівець.
Однак не завжди вдається обійтися без ліків. Як правило, дошкільнятам пігулки не призначають, а дітям старшого віку – так. У практиці використовують ноотропні препарати, антидепресанти, психостимулюючі ліки і т.д. Але батькам слід пам’ятати, що без призначення лікаря їх приймати небезпечно!
Дитячий садок для дітей з особливостями розвитку «Дитина з майбутнім» приймає малюків з 1 року! Якщо потрібна консультація або індивідуальна програма розвитку для дитини зі СДУГ, звертайтеся до професіоналів.
