Знаєте, бувають такі діти, дивлячись на яких ти розумієш, що він поза цим світом і десь далеко-далеко … Ось таким «загубленим» рік тому прийшов до нас в два рочки Андрій. Він не розумів звернену мову – саме не розумів, не реагував на ім’я, не виконував прохання і звичайно ж не говорив. Його в принципі не цікавило, що відбувається в цьому світі, навколо нього. Така ситуація досить часто зустрічається у аутистів.
Пройшов рік і сьогодні ніхто не зайде в кімнату, щоб Андрій не подивилися і не поцікавився, хто зайшов, куди пішов, що зробив. Виявляється Андрій – допитливий 😊 Після налагодження соціальних навичок самообслуговування (сам їсть, одягається, ходить в туалет) для наших педагогів було найскладніше долучити Андрійка до групових занять, і навчити спілкуватися в групі. Він із задоволенням індивідуально займався з логопедом і психологом, в результаті чого він заговорив і зробив стрибок у розвитку. Заняття в групах давалися Андрію складніше, але після року роботи він, можна сказати, повноцінно влився в наші колективні заняття.
У Андрійка є маленький братик, яким він із задоволенням опікується, допомагає, ділиться іграшками. І ми дуже раді, що вперше цю опіку він проявив саме в садку по відношенню до малюків в ясельках.
Андрій, ми бажаємо тобі в новому садочку, де ти будеш в оточенні звичайних малюків, і далі залишатися турботливим і допитливим. Бажаємо продовжувати з задоволенням плавати в басейні з братиком і грати разом на майданчику. Обов’язково запрошуй інших діток і з часом тобі буде все більше подобатися проводити з іншими дітьми час. Нехай у тебе все виходить!
Comments are closed